22 ГРУДНЯ: Зачаття прав. Анною Пресвятої Богородицi. Пророчицi Анни, матерi прор. Самуїла. Свт. Софронiя, архиєп. Кіпрського. Прп. Стефана Новосiятеля

опубліковано 8 груд. 2018 р., 03:57 evg z   [ оновлено 8 груд. 2018 р., 03:58 ]
Зачаття прав. Анною Пресвятої Богородицi. Пророчицi Анни, матерi прор. Самуїла (1100 до Р. Х.). Свт. Софронiя, архиєп. Кіпрського (VІ). Прп. Стефана Новосiятеля (912).
ікона Б.М. Нечаянна радість
22 грудня ми відзначаємо Торжество Зачаття Пресвятої Богородиці св. Анною.
Це свято широко відзначалося на Сході вже у ХVIII столітті. У ХІХ столітті ця традиція прийшла і на Захід.

Згідно церковного Передання, батьки Преблагої Діви Марії - свв. Йоаким і Анна довгий час були бездітними. І от, коли вже були у пізньому віці свого подружнього життя, то склали обіт: коли їх Господь Бог поблагословить дитиною, вони пожертвують її на служіння Господеві. І премилостивий Господь виконав це їхнє молитовне благання: св. Анна зачала й народила дочку Марію. Богобійні й праведні батьки змалку виховували її строго за Божим Законом. Коли ж маленька Марія мала вже три роки, Йоаким і Анна повели її до Єрусалимського храму, щоб виконати свій обіт, - з метою глибокого навернення і пізнання нею Бога.

В храмі поблагословив родину св. пророк Захарія - майбутній батько св. Івана Хрестителя, який побажав батькам, щоб росла Марія на славу Богові й на потіху і радість батькам та всім людям.

Пресвята Діва Марія є для нас прообразом нашого звільнення від гріха. Прообразом нашої кінцевої мети - осягнення повної святості в Ісусі Христі. Оскільки ж, як вельми виразно й чітко наголошує Святе Письмо, "що всі згрішили і позбавлені слави Божої" (Рим.3:23), то у св. хрещенні, покаянні і наверненні Господь починає наше духовне відродження, зцілення й оновлення, преображення і освячення. І Він хоче робити це перетворення послідовно, крок за кроком - і аж до його логічного завершення. І вже тоді ми будемо праведні, і ми будемо без гріхів та їхніх згубних, руйнівних наслідків. І ми будемо подібні до Марії, котра, смиренно погодившись з Божим задумом і планом щодо власного життя, таким чином прийняла Його милість, благодать і спасіння і, зрештою, набула оту свою - у всеблагому й милосердному Господі - досконалість і праведність.

"І сказала Марія: величає душа Моя Господа, і зрадів зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім'я Його. І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордих у помислах сердець їхніх; скинув сильних з престолів і підніс смиренних; голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом'янувши милість, як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку" (Лк.1:46-55).

Марія є для нас одночасно і прикладом. Прикладом прямування за Христом і прикладом перепоручення свого життя в руки всесильного й милосердного Бога. Прикладом того, як і ми, Його улюблені діти й служителі, можемо своєму всеблагому Небесному Отцю сказати наше "так", особисто своє: "так нехай же буде мені по слову Твоєму".

Крім того, однозначно й твердо відповівши Богові "так", Марія не просто стала тією Його благословенною і слухняною "посудиною", через яку в людському тілі прийшов у цей світ Месія-Христос. Вона у такий спосіб, зокрема, стала причетною до реалізації певної Господньої волі і плану. Тобто, щоб до лона вибраного Божого народу та, відповідно, Господнього благословення, зцілення і спасіння змогли долучитися і багаточисельні представники всіх язичницьких народів, націй і племен. Й таким чином у це благодатне й радісне Боже "спасіння", врешті-решт, "увійде повна кількість язичників", починаючи від Близького Сходу "та аж до краю землі", разом з якими й "увесь Ізраїль спасеться" (Рим.11:11,25,26; Діян.1:8).

Аналогічно й ми. Себто, коли усвідомлено й упевнено кажемо Богові наше "так" і всюди та постійно, у непохитній вірі й довірі Йому, молитовно прикликуємо Його пресвяте ім'я та сумлінно, щиросердно служимо Його шляхетній і благодатній справі на землі, то у такий спосіб водночас відкриваємо цей обнадійливий шлях до спасіння й наших, передусім, рідних і близьких. А також, можливо, і не лише їх. Або, як наголошує і обіцяє з цього приводу Слово Боже, "віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій" (Діян.16:31). Та, при цьому, "пильнуй себе самого та [Христового] навчання; займайся цим постійно: бо, так роблячи, і себе спасеш і тих, що слухають тебе" (1Тим.4:16).

Й у цьому контексті дуже важливо й нагально, аби - в т. ч. під Небесним покровом і заступництвом Марії - "щоб усі [учні й послідовники Христа] були єдине" (Ін.17:21). Та, повсякчас "прагнучи зберігати [цю] єдність духу в союзі миру" (Еф.4:3), в різних християнських громадах, рухах і спільнотах неодмінно ревнували і належно дбали про постійне відродження, віднову та зростання їхніх членів у дарах і плодах Святого Духа. Щоб вони наочно й переконливо проявлялися, зокрема, у їхньому служінні євангельської проповіді і досвідченні ними Божої любові, величі і слави.

Або, як про таке наголошував Сам Ісус, цих - дійсно духовно "народжених згори" (Ін.3:3,7) - правдиво й активно "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під цим могутнім Божим захистом і покровом], покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк.16:17,18). А також, крім того, в їх середовищі "і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння" (Іоїл 2:28). Амінь.